Він знав війну в обличчя...

66 років тому він закінчив війну, «проорав пів-Європи, підлога-Землі», а сьогодні його можна зустріти просто на вулиці рідного міста Сєвєродонецька.

Дитинство і юність Івана Олександровича Дубовського проходили в рідному селі Боровеньки Кремінського району.

Але все обірвалося 22 червня 1941 року. У зв'язку з військовим становищем призову підлягали і 17-літні. З останнім достроковим закликом 43-го на фронт відправився і Іван Дубовський. Направляв, обслуговував літаки, брав безпосередню участь у боях за звільнення міст і сіл України, країн Європи. Легко не було, кілька разів він був на волосину від смерті, але всякий раз щасливо уникав її.

Іван Олександрович згадує: «найцікавіше на війні - наступ по всьому фронту. У небо злітала червона ракета - сигнал до наступу. 20 хвилин тривала артпідготовка, коли день затьмарює ніч, а від гуркоту снарядів не було чутно власного голосу. Після хвилі вогню вперед йшли війська піхоти, а над ними хвиля за хвилею пролітали штурмовики.

В 44-му наступ радянських військ був таким стрімким, що ми, бійці, часто навіть не запам'ятовували, а то і зовсім не знали назв тих населених пунктів, через які пролягли наші фронтові дороги. Ми йшли тільки вперед, на Берлін. А що залишалося у нас за спиною - дізнавалися з наказів та подяк, які нам оголошували в години перепочинку між боями». І солдат Іван Дубовський знову йшов вперед.

Сьогодні на грудях ветерана орден Вітчизняної війни, медалі «За відвагу», «За перемогу над Німеччиною», «За бездоганну службу» та багато інших.

Після демобілізації з армії в 1950 році Іван Олександрович зустрів свою «єдину», одружився, побудував будинок, посадив дерева, виростив двох дітей. І вже більше 30 років працює в Регіональному базовому Сєвєродонецькому ВПУ.

Іван Олександрович і нині молодий і щедрий душею, повний енергії. Він часто виступає перед молоддю з розповідями про свій бойовий шлях, про подвиги однополчан. Це приклад того, як треба любити Батьківщину, відстоювати її честь, гідність і свободу.

9 травня, в День Перемоги, І.О.Дубовський надягає свій напіввійськовий костюм, на якому золотом горять його нагороди і розвивається на вітрі георгіївська стрічка. І кожен раз люди йдуть назустріч йому, посміхаючись, обдаровуючи квітами. Кажуть добрі слова, віддаючи данину і подяки російському солдатові з простим і великим ім'ям ІВАН!

1 травня Іван Олександрович Дубовський - ветеран війни і праці - відзначає свій 85-літній ювілей. Колектив Сєвєродонецького ВПУ сердечно вітає ювіляра зі знаменною датою і святом - Днем Перемоги.

Поважаємо Вас і схиляємося перед великою боротьбою солдатів Великої Вітчизняної! Від чистого серця бажаємо Вам благополуччя, здоров'я і щасливого довголіття.

Колектив Регіонального базового
ДНЗ «Сєвєродонецьке ВПУ»
Опубліковано газетою «Сєвєродонецькі Вісті» 6 травня 2011