 | ПРОФЕСІЙНО-ТЕХНІЧНА ОСВІТА УКРАЇНИ: ЧАСИ ВИПРОБУВАНЬ, ПОШУКУ ТА СПОДІВАНЬ.
5 вересня 2016 року. Президія ВАПП оприлюднює до відома голів обласних асоціацій ВАПП, керівників департаментів (управлінь) освіти і науки обласних, міських, районних державних адміністрацій, директорів ПТНЗ та всіх працівників навчальних закладів системи професійно-технічної освіти варіант статті з аналізом та пропозиціями щодо початку 2016/2017 навчального року та формування нового законодавства у сфері професійної освіти, яка підготовлена Президентом ВАПП Головіновим В.П. та надіслана до журналу “Професійно-технічна освіта”.
ПРОФЕСІЙНО-ТЕХНІЧНА ОСВІТА УКРАЇНИ: ЧАСИ ВИПРОБУВАНЬ, ПОШУКУ ТА СПОДІВАНЬ.
Розпочався новий навчальний рік. Традиційно напередодні і на центральному рівні, і в регіонах проводяться серпневі конференції, наради, інші заходи, на яких профтехосвітяни підбивають підсумки роботи у минулому навчальному році та визначають напрями і завдання на наступний рік.
Не став винятком і цей рік.
ПІДСУМКИ РОЗВИТКУ ЧИ НАСЛІДКИ РУЙНІВНИХ РІШЕНЬ?
18 серпня 2016 року у приміщенні Кабінету Міністрів України в режимі відеозв’язку відбулася педагогічна конференція “Про підсумки розвитку дошкільної, загальної середньої, позашкільної та професійно-технічної освіти у 2015/2016 навчальному році та завдання на 2016/2017 навчальний рік”.
Правда у кожного своя і кожний розуміє її по-своєму. А істина – одна, і існує вона незалежно від того, хто і як її сприймає.
Урядовці озвучують свою правду про “підсумки розвитку” професійно-технічної освіти. При цьому перебувають далеко від істини.
А істина полягає у тому, що професійно-технічна освіта України як цілісна система перебуває у стані руйнації, а не розвитку, на відміну від інших ланок освіти.
Бо дуже важко повірити словам про “розвиток”, маючи, зокрема, напередодні початку нового навчального року такі результати.
Питання фінансового забезпечення професійно-технічних навчальних закладів остаточно не врегульовані. Попри численні обіцянки і заяви народні депутати повторно так і не розглянули та не подолали вето Президента на раніше прийняті закони “Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо фінансування професійно-технічної освіти” та “Про внесення змін до Закону України “Про Державний бюджет України на 2016 рік” щодо фінансування професійно-технічної освіти”, хоча за Регламентом мали б їх розглянути позачергово не пізніше ніж у 30-денний строк після повернення Президентом.
Не прийняли також закон щодо призупинення передачі майна професійно-технічних навчальних закладів з державної у комунальну власність.
До кінця поточного року професійно-технічній освіті додатково потрібно ще 1,15 млрд. грн. і невідомо, яким чином уряд буде вирішувати це питання.
За два тижні до початку нового навчального року 11 ПТНЗ ще мають заборгованість за минулий рік по виплаті заробітної плати, а 13 навчальних закладів – з виплати стипендій загальною сумою майже на 10,7 млн. грн.
На цей же час у 9 областях не затверджені плани розвитку професійно-технічної освіти, у 15 не схвалено рішень обласних рад щодо прийняття ПТНЗ у комунальну власність, у 4 не створені регіональні ради професійно-технічної освіти, у 6 не затверджені регіональні замовлення на підготовку кадрів у 2016/2017 навчальному році. Логічним наслідком такого “розвитку” є фактичний провал комплектування професійно-технічних навчальних закладів учнями за так званим регіональним замовленням. За два тижні до початку навчального року у ПТНЗ було всього 88 тисяч поданих на навчання документів. Принагідно зазначимо, що у 2015 році на навчання за державним замовленням було прийнято 127,7 тисяч учнів, у 2014 році – 167,0 тисяч, у 2013 році – 178,6 тисяч, а у 1991 році на навчання було прийнято 377,4 тисячі учнів, з яких щонайменше 340,0 тисяч – за державним замовленням.
Не зайвим буде наголосити і на тому, що мають місце проблеми з підготовкою до нового навчального року матеріально-технічної бази ПТНЗ. Потребують ремонту понад 1700 навчально-виробничих приміщень (на ці потреби необхідно 62 млн. грн.), 656 інших об’єктів (їдалень, гуртожитків, тощо – необхідно 83,7 млн. грн.), 157 котелень (необхідно 16,5 млн. грн.).
Не вирішеними на сьогодні залишаються питання управління системою професійно-технічної освіти, не визначені повноваження та не врегульовані взаємовідносини органів виконавчої влади та місцевого самоврядування щодо забезпечення функціонування як системи професійно-технічної освіти в цілому, так і кожного ПТНЗ.
Слід об’єктивно визнати, що Міністерство освіти і науки України докладає багато зусиль, аби зупинити руйнівні процеси у профтехосвіті. Але для досягнення позитивних результатів недостатньо зусиль лише цього відомства, оскільки внаслідок непродуманих, помилкових рішень уряду і парламенту характерними ознаками сьогоднішньої системи професійно-технічної освіти стали її розбалансованість та некерованість.
За таких умов, аби остаточно не зруйнувати систему підготовки кваліфікованих робітників та фахівців у державі, має бути докорінно змінена державна політика щодо розбудови нової системи професійної освіти в Україні, адекватно посилена увага та участь Президента України, Кабінету Міністрів України, Верховної Ради України, органів влади на місцях до вирішення цього надзвичайно важливого завдання, розглядаючи при цьому професійну освіту насамперед як одну з найважливіших складових, що забезпечують відродження економіки держави та зміцнюють її національну безпеку.
На цьому шляху важливим кроком має стати затвердження Верховною Радою України Рекомендацій парламентських слухань на тему: “Професійна освіта як складова забезпечення кваліфікованого кадрового потенціалу України: проблеми та шляхи подолання”, які, на жаль, до цього часу не схвалені.
Потрібні збалансовані, відповідальні дії всіх гілок влади на всіх рівнях, що у свою чергу вимагає підготовки та ухвалення відповідної нормативно-правової бази.
ФОРМУВАННЯ ПРАВОВОГО ПОЛЯ ЧИ ОБЛАШТУВАННЯ ПОЛЯ БРАНІ?
З прийняттям у грудні 2015 року сумнозвісних законів щодо зміни фінансового забезпечення професійно-технічних навчальних закладів та подальшого визначення місця системи професійної освіти в державі, процес формування нового правового поля профтехосвіти, який достатньо активно відбувався в останні роки, перетворився на поле брані, в результаті якої постраждалою виявилася саме професійно-технічна освіта.
Ініціатором, як відомо, був Кабінет Міністрів України, виконавцем – Верховна Рада України. З часом прийшло розуміння зробленої помилки, були навіть спроби її виправити, які так і не увінчалися успіхом.
Негативні наслідки “брані” вплинули і на створення нової редакції базового Закону “Про освіту”, який до цього часу не розглянутий у Верховній Раді, і на законопроект “Про професійну освіту”, який був відкликаний урядом з Верховної Ради.
Не зайвим буде нагадати, що і Комітет Верховної Ради України з питань науки і освіти своїми непослідовними рішеннями при формуванні правового поля професійної освіти сприяв поглибленню “брані” навіть між ланками освіти.
Зокрема при підготовці до повторного першого читання законопроекту “Про освіту” та ухвалення рішення Комітету щодо нього.
Проект Закону в редакції Комітету з питань науки і освіти (реєстраційний №3491-д від 04.04.2016 р.) в частині норм щодо професійної освіти концептуально відрізняється від попередньої редакції законопроекту Кабінету Міністрів України.
Нова редакція законопроекту вже не передбачає створення в Україні нової, єдиної системи професійної освіти на базі нинішньої системи професійно-технічної освіти і системи ВНЗ I-II рівнів акредитації.
Фактично Комітет з питань науки і освіти відмовився від моделі, яку запропонував і підтримав на своєму засідання 16 березня 2016 року, а також від свого рішення від 23 листопада 2015 року, яким підтримав і запропонував Верховній Раді України розглянути у першому читанні і прийняти за основу проект Закону “Про професійну освіту”, реєстраційний №3231 від 11.11.2015р. (доопрацьований), внесений Кабінетом Міністрів України, і який Верховна Рада України за поданням Комітету 26 листопада 2015 року включила до порядку денного сесії. Наголошуємо, що тоді Комітет підтримав іншу концепцію створення нової системи професійної освіти і у своєму поданні до Верховної Ради України щодо урядового проекту Закону “Про професійну освіту” зазначив, що підтримує такі ідеї реформи професійної освіти і позитивні аспекти законопроекту, що створюють простір для реформування. Зазначені рішення, до речі, Комітетом не були в подальшому скасовані, коли приймалась інша модель професійної освіти.
Задекларована в новій редакції проекту Закону “Про освіту” нова позиція Комітету з питань науки і освіти в частині професійної освіти нівелює попередні багаторічні, узгоджені напрацювання науковців, управлінців, практиків-педагогів щодо реформування професійно-технічної освіти шляхом створення нової, єдиної системи професійної освіти та руйнує концепцію урядового проекту Закону “Про професійну освіту”, який, як зазначалося вище, був згодом взагалі відкликаний.
Крім того, у новій редакції проекту Закону “Про освіту” суттєво звужуються норми щодо чинної системи професійно-технічної освіти, які закріплені Законом України “Про професійно-технічну освіту”, зокрема щодо функціонування професійно-технічних навчальних закладів третього атестаційного рівня (вищих професійних училищ та центрів професійно-технічної освіти), які здійснюють підготовку фахівців і за освітньо-кваліфікаційним рівнем “молодший спеціаліст”, а також щодо фінансового забезпечення підготовки кадрів у професійно-технічних навчальних закладах.
Президія ВАПП, враховуючи думку обласних асоціацій, не погоджується з новою позицією Комітету з питань науки і освіти, вважає її непослідовною, нелогічною і неконструктивною та наголошує на підтримці моделі реформування системи професійно-технічної освіти шляхом створення нової, єдиної системи професійної освіти на базі існуючої професійно-технічної освіти та ВНЗ I-II рівнів акредитації в рамках єдиного Закону України “Про професійну освіту”.
Це має знайти відображення і в новій редакції Закону України “Про освіту”, і в Законі України “Про професійну освіту”, черговий проект якого готується робочою групою Міністерства освіти і науки України і який 18 липня 2016 року розміщено на сайті МОН України для обговорення та внесення зауважень і пропозицій.
У Президії Всеукраїнської Асоціації працівників професійно-технічної освіти ознайомились з цією редакцією законопроекту “Про професійну освіту”.
В цілому він представляє собою більш системний та фаховий документ, ніж його попередні редакції.
У той же час ряд базових позицій, на наш погляд, сформульовані недостатньо чітко як для спеціального закону, не завжди враховують те, що виправдано врегульовано у нинішній системі професійно-технічної освіти чинними законодавчими нормами та підзаконними актами, не узгоджуються з базовим законопроектом “Про освіту” (№3491-д від 04.04.2016), зокрема в питаннях децентралізації та ролі органів місцевого самоврядування у професійній освіті, вимог до освіти вступників, визначення рівнів професійної освіти, форм і складових професійної освіти та освітнього процесу в цілому, особливо в частині виробничого навчання та виробничої практики, ролі та участі громадських організацій у професійній освіті.
Перше. Вважаємо, що законопроект має називатись “Про професійну освіту і навчання” з чітким розмежуванням та врегулюванням у тексті законопроекту понять “професійна освіта” і “професійне навчання”, оскільки це більше відповідає як системі підготовки кваліфікованих робітників, яка склалася в Україні, так і європейському досвіду. Таке розмежування слід здійснити і у разі залишення назви законопроекту без зміни.
Друге. У законопроекті фактично всі питання функціонування системи професійної освіти забезпечують органи виконавчої влади, майже знівельована роль органів місцевого самоврядування, що не сповна відповідає тенденціям адміністративної реформи.
Третє. У проекті зазначено, що “професійна освіта здобувається на базі загальної середньої освітиабо на базі раніше здобутої професійної кваліфікації” (пункт 7 статті 1).
Вважаємо, що норма у такій редакції змішує поняття “професійна освіта” і “професійне навчання” та нівелює вимоги до рівня освіти вступника для отримання професійної освіти з одного боку та отримання лише кваліфікації з іншого.
Наголошуємо, що норми чинного законодавства щодо цього питання більш наближені до реальної практики.
Зокрема, у статті 40 Законі України “Про освіту” зазначено:
“Професійно-технічна освіта громадян здійснюється на базі повної загальної середньої освіти або базової загальної середньої освіти з наданням можливості здобувати повну загальну середню освіту.
Громадяни, які потребують соціальної допомоги і реабілітації, а також громадяни, які навчаються окремим професіям за переліком, визначеним Кабінетом Міністрів України, можуть отримувати професію не маючи базової загальної середньої освіти”.
Такий же принцип щодо здобуття професійної освіти закладено і у статті 15 проекту нової редакції базового Закону України “Про освіту” (№3491-д від 04.04.2016), де зазначено, що “професійна освіта здобувається на основі базової або повної загальної середньої освіти”.
Цей же принцип слід зберегти і у законопроекті “Про професійну освіту” (“Про професійну освіту і навчання”).
Четверте. У статті 8 законопроекту пропонується запровадити такі два рівні професійної освіти:
базова професійна освіта (професійні кваліфікації відповідають другому – четвертому рівню Національної рамки кваліфікації);
вища професійна освіта (професійні кваліфікації відповідають п’ятому рівню Національної рамки кваліфікації).
На наш погляд, назва “вища професійна освіта” є юридично некоректною і спричинить (у разі прийняття) у подальшому складнощі у застосуванні як Закону України “Про професійну освіту”, так і Закону України “Про вищу освіту”. Це по-перше.
По-друге. На сьогодні існує три ступені (читай рівні) професійно-технічної освіти, яким відповідають три атестаційні рівні професійно-технічних навчальних закладів, що врегульовано статтею 13 Закону України “Про професійно-технічну освіту” та відповідно до цього Закону Постановою Кабінету Міністрів України №956 від 3 червня 1999 року (із змінами, що внесені Постановою Кабінету Міністрів України №456 від 26 червня 2013 року), якою затверджено Положення про ступеневу професійно-технічну освіту.
Незрозуміло, чому автори законопроекту при цьому пропонують два рівні професійної освіти. Механічне об’єднання нинішніх першого і другого ступенів професійно-технічної освіти у єдиний рівень професійної освіти під назвою “базова професійна освіта” не є продуктивним, оскільки перший і другий ступені професійно-технічної освіти є достатньо складними і різними підсистемами підготовки робітників, кожна з яких потребує окремих норм законодавчого врегулювання.
З огляду на зазначене, пропонується запровадити три рівні професійної освіти в редакції, яку схвалив Комітет Верховної Ради України з питань науки і освіти 16 березня 2016 року, а саме:
“перший (початковий) рівень професійної освіти, який відповідає другому-третьому рівню Національної рамки кваліфікацій;
другий (базовий) рівень професійної освіти, який відповідає третьому-четвертому рівню Національної рамки кваліфікацій;
третій (вищий) рівень професійної освіти, який відповідає п’ятому рівню Національної рамки кваліфікацій”.
До того ж доречним буде наголосити, що у статті 25 запропонованого проекту Закону “Про професійну освіту” зазначені такі типи закладів професійної освіти, які логічно відповідають саме трьом рівням професійної освіти, а не двом.
П’яте. У законопроекті застосовується узагальнююча назва “професійно-практична підготовка” без визначення її складових, особливо таких як “виробниче навчання” та “виробнича практика”.
Ці складові не деталізовані ні у статті 1 (Визначення термінів), ні у статті 9 (Види та форми професійної освіти), ні у статті 30 (Освітній процес у закладах професійної освіти).
У той же час у статті 48 (Фінансування професійної освіти) зазначені норми наступного змісту:
“2. Джерелами багатоканального фінансування професійної освіти у закладах професійної освіти є:
кошти, які надходять від реалізації продукції (послуг), виготовленої (наданих) під час виробничого навчання або виробничої практики, а також кошти, нараховані здобувачам професійної освіти під час виробничого навчання або виробничої практики, що проходить на підприємствах, установах та організаціях;
5. П’ятдесят відсотків заробітної плати, нарахованої здобувачам професійної освіти під час виробничого навчання або виробничої практики, можуть спрямовуватися на рахунок закладу професійної освіти для провадження його статутної діяльності;”.
На практиці реалізувати ці норми статті 48 буде неможливо, оскільки ні в цьому Законі (в разі ухвалення), ні в інших законах не передбачені такі складові в освітньому процесі закладу професійної освіти, як “виробниче навчання” та “виробнича практика”, що буде серйозним недоліком такого спеціального Закону.
Принагідно зазначимо, що у чинному Законі України “Про професійно-технічну освіту” норми щодо виробничого навчання та виробничої практики прописані у 11 статтях (№№ 22, 24, 25, 26, 29, 37, 39, 40, 45, 47, 50). Така увага до цих складових освітнього процесу пояснюється не лише важливістю саме професійної підготовки, але і потребою та правом начального закладу створювати для цього відповідні виробничі підрозділи, комплектувати їх обладнанням, технікою, мати транспортні засоби, утримувати у штаті інженерні кадри, здійснювати навчально-виробничу діяльність, виробляти та реалізувати продукцію.
З огляду на зазначене, статті 9 та 30 законопроекту потребують суттєвого доопрацювання.
Шосте. У частині другій статті 4 законопроекту до засад державної політики у сфері освіти серед інших віднесено і державно-громадське партнерство.
Власне про взаємодію з громадськими організаціями йдеться по великому рахунку лише у статті 28 (Громадське самоврядування у закладі професійної освіти) та статті 47 (Здійснення контролю (нагляду) у сфері професійної освіти).
В інших статтях, в яких зазначені норми, що регулюють взаємовідносини з громадськістю, вживається поняття “професійні об’єднання”, у тому числі у таких важливих у цьому плані статтях як 18 (Повноваження та основні завдання регіональних рад професійної освіти) та 19 (Діяльність професійних об’єднань, роботодавців, їх організацій та об’єднань у сфері професійної освіти).
Слід зазначити, що діяльність громадських організацій в Україні регулюється Законом “Про громадські об’єднання”, в якому визначено поняття “громадського об’єднання” та його форм (“громадська організація” та “громадська спілка”). При цьому поняття “професійні об’єднання” у Законі взагалі відсутнє.
З метою уникнення юридичної колізії при застосуванні Закону “Про професійну освіту” (в разі ухвалення) у всіх статтях запропонованого законопроекту, де йдеться про взаємодію з громадськими організаціями, поняття “професійні об’єднання” доцільно замінити на “громадські об’єднання”, а в тих статтях, де йдеться не лише про взаємодію з громадськими організаціями, поняття “професійні об’єднання” замінити на “професійні та громадські об’єднання”.
Президія ВАПП закликає Президента України, Верховну Раду України, Кабінет Міністрів України почути, нарешті, профтехосвітян, дослухатись до їх пропозицій щодо розбудови в Україні нової системи професійної освіти та формування нової законодавчої бази.
Звертаємось до науковців, управлінців, роботодавців з проханням зайняти активну, принципову позицію у підготовці та відстоюванні пропозицій, спрямованих на створення нової моделі професійної освіти.
Закликаємо громадськість, колег-профтехосвітян не стояти осторонь, не бути байдужими до вирішення своєї власної долі.
Щиро сподіваємось, що завдяки спільним зусиллям та конструктивним рішенням ми зможемо полишити поле брані та увійти у правове поле законодавчого забезпечення та функціонування нової системи професійної освіти в Україні.
Президент ВАПП Василь Головінов.
Матеріал взятo з сайту ВАПП | |
